Залишаймося людиною…

Залишаймося людиною, бо надія живе,

Залишаймося людиною – час рікою пливе.

Залишаймося людиною – і всіх навчи,

Залишаймося людиною – і не мовчи.

Залишаймося людиною – побачиш красу,

Залишаймося людиною – збережи душу-росу.

Залишаймося людиною – наперекір долі,

Залишаймося людиною, людиною волі.

Залишаймося людиною, бо світить сонце,

Залишаймося людиною – побачиш сонце.

Залишаймося людиною – не треба сліз,

Залишаймося людиною… і не дери ніс.

Бляшук Дмитро, 9 клас

Всі люди, одне одного любіть!

Моє село, мій рідний краю!

Тебе в віршах я прославляю!

Моя родина – мама, тато й братик,

З цього моє життя бере початок.

Душа жадає миру і любові

І щоб щедрот земних було доволі.

Вузька стежинка біля хати в’ється,

І тепле сонечко мені сміється.

А далі поле, жито і пшениця

Так золотаво й ніжно колоситься.

Біжу босоніж і збираю квіти –

Ромашки польові й волошки вжиті.

Іду і думаю:життя, мов казка,

Якщо ще є на все і Божа ласка.

На мить хмаринкою я захотіла стати,

Щоб в небі, як метелик, політати.

І раптом дзвін церковний роздається,

Душа до Бога ближче рветься,

Біжу до церкви я, вже час настав,

Бо вже цей дзвін до мого серця долинав.

Молюсь до Бога: Господи, прости

Мої провини і гріхи.

Молюсь так щиро і сердечно.

І Бог мені простить, напевно.

У Бога ласки я прошу,

І в серці я любов ношу.

Прошу здоров’я я для мами й тата

І мира й злагоди багато.

Ходіть до церкви і дорослі, і малята,

Там будемо Бога прославлять.

Ми будемо Бога і молити,і просити,

Щоб шлях вказав, як далі жити.

Добро, повага, мир, любов –

Ці почуття потрібні знов і знов.

Із ними легко й добре жить.

Всі люди, одне одного любіть!

Анна Пікун, 6 клас

Моє село – мій дім

Як всього багато у світі,

Та свого рідніше нема.

Ось сонце чуже, чужі квіти,

То не рідна моя сторона.

В оселі цій маленькій,

Де криниця біля хати,

Народилась моя ненька,

Тут я хочу проживати!

Скрізь будинки та хороми,

Величезні палати,

А тут, у селі своєму,

Наймиліша рідна хата.

З діда-прадіда годиться

Село рідне шанувати,

Щоб не висохла криниця

Й ніжні мальви коло хати.

Геть ту пташку,бо погана,

Хіба можна так чинити?

Гніздо рідне своє ганить

Замість того, щоб хвалити.

Так і ми: любім куточок,

Де родила тебе мати,

Ми повинні – сини й дочки,

Як ту квіточку плекати.

Андрій Гордун, 9 клас

Збудуймо храм у нашому селі

Збудуймо храм у нашому селі…

Будуймо храми в душах,

Щоб залишити слід на цій Землі,

То не потонем, може, ми у муках.

Не дивлячись на грози, будуймо храм,

І на літа вже не зважаймо ми,

На небесах сторицею воздасться нам,

Лиш храм зведімо, а не багатії доми!

Хто зна: чи довго, я чи мало

Залишилось нам жить на цій Землі, 

Будуймо храм, чи хутко, чи помалу,

Будуємо нікому, лиш собі.

Будуймо храм, хоча би і маленький,

І там прийматимо ми Божії дари,

Згадаймо, люди, як ще наші неньки

Ходили в храм далеко в Самари.

Будуймо храм, не дивлячись на втому,

Будуймо, не шкодуймо сил,

Хай лине звістка ця від дому і до дому,

То позмиваємо з душ наших ми пил.

Гордун Андрій, 9 клас