Любов осені
Сумна, сумна і одинока,
Сьогодні завтра – знов одна.
Не плач, красуне синьоока,
Не плач, твоя любов без дна.
Забудь дощу пекучі сльози,
Холодний вітер без кінця,
Забудь болючі в серці грози –
Тобі усмішка до лиця.
Повір у себе, посміхнись,
Собою будь, чарівна осінь.
І вже сьогодні, не колись,
Проміння сонечко підносить.
Ти не сама, повір, це правда!
Поглянь навколо, обернись.
Так є тепер і буде завжди –
Життя триває, подивись!
З тобою завжди поруч будуть
Краса лугів і шум дібров.
Тебе не скривдять, не осудять.
В твоїй душі живе любов.
Інні Бляшук, випускниця 2009 року
Дивний сон
Зла метіль гуде на дворі.
Я сиджу сумна.
Я читаю довгі твори,
А в думках – весна.
В небі сонечко ласкаве
Ледве-ледве тліє,
А в душі воно живе,
Весело жевріє.
У думках – луги зелені,
Квіточки весни.
І в пустій кімнаті темній
Квітнуть вже вони.
У вікнах сонце засіяло,
Радість принесло.
Дзвінко птаха заспівала,
Серденько цвіло.
У вікно я зазирнула –
Диво-дивне там:
Мов хурделиця заснула,
Кінець зимі й снігам.
Все буяло, зеленіло,
Світ весні радів,
А зими, як не бувало, -
Слід її простиг.
Коли очі я відкрила,
Обняли верхівки крон
Ті ж сніжинки бистрокрилі.
А весна? То був лиш сон…
Інна Бляшук, випускниця 2009 року