Любов осені

Сумна, сумна і одинока,

Сьогодні завтра – знов одна.

Не плач, красуне синьоока,

Не плач, твоя любов без дна.

Забудь дощу пекучі сльози,

Холодний вітер без кінця,

Забудь болючі в серці грози –

Тобі усмішка до лиця.

Повір у себе, посміхнись,

Собою будь, чарівна осінь.

І вже сьогодні, не колись,

Проміння сонечко підносить.

Ти не сама, повір, це правда!

Поглянь навколо, обернись.

Так є тепер і буде завжди –

Життя триває, подивись!

З тобою завжди поруч будуть

Краса лугів і шум дібров.

Тебе не скривдять, не осудять.

В твоїй душі живе любов.

Інні Бляшук, випускниця 2009 року

Дивний сон

Зла метіль гуде на дворі.

Я сиджу сумна.

Я читаю довгі твори,

А в думках – весна.

В небі сонечко ласкаве

Ледве-ледве тліє,

А в душі воно живе,

Весело жевріє.

У думках – луги зелені,

Квіточки весни.

І в пустій кімнаті темній

Квітнуть вже вони.

У вікнах сонце засіяло,

Радість принесло.

Дзвінко птаха заспівала,

Серденько цвіло.

У вікно я зазирнула –

Диво-дивне там:

Мов хурделиця заснула,

Кінець зимі й снігам.

Все буяло, зеленіло,

Світ весні радів,

А зими, як не бувало, -

Слід її простиг.

Коли очі я відкрила,

Обняли верхівки крон

Ті ж сніжинки бистрокрилі.

А весна? То був лиш сон…

Інна Бляшук, випускниця 2009 року